Шкільні вчителі майже завжди залишаються у пам’яті своїх учнів, які закінчують школу, вступають до вишу та будують своє життя. Все тому, що вони дають нам не лише цінні знання, але й часто стають для школярів справжніми друзями, які завжди підтримають, дадуть пораду і зрозуміють. За плечима криворізької вчительки історії Валентини Анатоліївни Булгакової більше ніж 40 років педагогічного досвіду і вона належить саме до тих вчителів, яких люблять та пам’ятають учні. Отримуючи безцінний досвід роботи з учнями, Валентина Анатоліївна не втратила юнацького запалу та вміння креативно підходити до своєї справи. Далі на kryvyi-rih.one.
Криворожанка про рішення стати вчителькою та перші роки своєї діяльності
Валентина Анатоліївна народилася і виросла у селищі міського типу Петропавлівка, що на Дніпропетровщині. Жінка впевнена, що саме те місце, де вона зростала, і система виховання у дитинстві, допомогли їй загартувати характер і розкрити всі свої таланти. Справа в тому, що на вулиці майбутньої вчительки жили переважно хлопчики, вони і ходили до її класу. З ними Валентина у дитинстві проводила найбільше часу, подруг у неї не було. Звісно, хлопці мали вплив на неї і Валентина Анатоліївна із усмішкою згадує, що нерідко їй доводилося брати участь у бійках, а у щоденнику за поведінку часто стояло “задовільно”. А ось по шкільним предметам майбутня педагогиня була відмінницею.
Однак, за спогадами Валентини, стати вчителькою вона ніколи не мріяла, дівчинка бачила себе археологом, слідчим або журналістом. У дитинстві вона дуже любила читати та надихалась мужністю та мудрістю своїх шкільних вчителів, багато з яких були героями Великої Вітчизняної війни. Здібності до викладання у Валентини помітила її вчителька історії Ніна Григорівна, адже до неї на урок школярка завжди приходила дуже добре підготовлена, часто доповнювала її розповіді цікавими фактами. Ніна Григорівна навіть жартувала, що скоро Валя проводитиме заняття замість неї.
Коли юна Валентина навчалася у Криворізькому педагогічному інституті на кафедрі педагогіки, на одному із семінарів до неї звернулася відома криворізька журналістка та публіцистка Тетяна Воронова. Жінка зробила вчительці цікаве передбачення і сказала, що її шлях – це історія. Після слів Воронової Валентина Булгакова вступила до Дніпропетровського університету на історичний факультет на заочне відділення, паралельно працюючи у криворізькій школі. Тоді Валентина Анатоліївна зрозуміла, що всі її мрії злилися в одну і починають здійснюватися. Бажання поділитися тим, чим гориш, з молодим поколінням було дуже сильним, тому Валентина Анатоліївна жодного разу не пошкодувала, що обрала шлях педагога.
Педагогічна діяльність Валентини Анатоліївни
Валентина Анатоліївна зізнається, що нерідко сама чомусь вчиться у своїх учнів і ніколи не ставить себе вище за них. Найвища нагорода для неї – бачити своїх учнів щасливими та успішними людьми. Її головний принцип у роботі з дітьми – повага. Повазі до самих себе та до всіх оточуючих вона вчить і школярів.
Разом зі своїми учнями Валентина Анатоліївна брала також участь у різноманітних благодійних акціях, зокрема, криворізькі школярі щорічно збирають кошти на допомогу важкохворим дітям. Валентина Булгакова зі сльозами розчулення згадує, з яким завзяттям та щирістю діти несли посильну для себе грошову допомогу, тоді кожна копійка мала значення. Вчителька впевнена, що великі знання вже не будуть мати ніякої цінності, якщо у серці немає головного – людяності.
Крім того, Валентина постійно організовує для школярів цікаві поїздки. Найбільше запам’яталася їй подорож до Карпат, де вона разом з дітьми піднялася на гору Маковіца, що на 985, 5 метрів над рівнем моря. Вчителька розказала, що то було зовсім непросто для неї, але вона не звикла опускати руки і дійшла до кінця заради дітей.
Випускники постійно повторюють Валентині Анатоліївні, що ніколи її не забудуть, а вона стверджує, що це дійсно так, – не дарма ж у неї таке “літературне” прізвище.
