З 1941 по 1944 місто Кривий Ріг знаходився під німецькою окупацією. З 14 серпня 1941 року на території Кривого Рогу панувала безвладдя, промислове місто було повністю паралізоване. Коли до міста увійшли німці, тут нічого вже не працювало, жодна державна установа, організація, виробництво, лікарня, школа, а також не працювала жодна крамниця. Далі на kryvyi-rih.one.
Як жили криворіжці до німецької окупації?
Перша половина 20 століття для криворіжців та інших мешканців українських міст складалася з низки трагічних подій: Перша Світова війна, яка забрала величезну кількість людських життів; низка революцій; політичні потрясіння, що спричинили розвиток таких ідеологій як: комунізм, фашизм і нацизм, які згодом були засуджені в усьому світі; Голодомор, епідемії, Друга Світова війна та багато іншого.
Криворіжці пройшли тернистий шлях. Вони жили дуже скромно, не маючи практично жодного статку. Життя їх навчило виживати маючи в будинку найменшу кількість продуктів. Тому, у 1941 році, коли ще Кривий Ріг був прифронтовим містом, криворіжці знали, що потрібно робити запаси їжі. При цьому радянська влада та правоохоронні органи намагалися боротися із цим явищем. Вони проводили рейди-перевірки місцевим магазинам, ретельно вишукували чи не сховали продавці під прилавком чи у підсобці продукти. Також до окупації Кривого Рогу у місті було значно посилено контроль за продажем продуктів. У Кривому Розі шукали та карали тих, хто намагався чи вже вкрав продукти харчування, а також тих, хто порушував норми продажу товарів в одні руки. Дуже ретельний контроль був безпосередньо за розподілом товарів у магазини Кривого Рогу, а також їдальні на підприємствах.
Перед настанням німців на Кривий Ріг під час величезної евакуаційної компанії було дозволено роздавати місцевим жителям майно, яке не встигали вивезти. Але при цьому навіть без цього дозволу на території Кривого Рогу влітку 1941 року було зафіксовано не один випадок розтягування запасів продуктів зі складів та магазинів. Але було й таке, що НКВД цілеспрямовано знищували все майно, у тому числі продуктові товари. Це відбувалося приблизно за тиждень до німецької окупації Кривого Рогу. НКВС знищували все: склади, цехи, мости, копри шахт та інше. Зокрема, НКВД спалило і продуктовий склад, який знаходився в районі станції “Кривий Ріг-Західний”. Криворіжцям, які намагалися взяти продукти зі складів, щоб прожити хоч якийсь час, НКВД загрожував розстрілом.
Ще до приходу німців у Кривий Ріг, у місті не працював жоден магазин, хліб було неможливо купити.
Робота торгових точок під час німецької окупації, ціни на продукти та штрафи
Німці увійшли до Кривого Рогу 14 серпня 1941 року. З того моменту німецькій владі та українській місцевій адміністрації необхідно було вирішити низку проблем, а саме:
- стабілізувати ціни на продукти харчування;
- забезпечити криворожан робочими місцями;
- вирішити низку земельних питань;
- покращити житлово-побутові умови;
- підтримувати комунікації та інші міські об’єкти;
- відновити культурно-освітнє життя.
- інше.
Усі питання вирішувалися поступово. Одним із перших було вирішено питання із цінами на продукти. Вже на початку вересня 1941 року комендант Кривого Рогу видав спеціальний указ про максимальну межу ціни на продукти. Здебільшого ціни відповідали тим цінам, які були у довоєнний період.
Під час німецької окупації Кривого Рогу мешканці могли купити:
- 1 кг свинини 1 ґатунку за 16,50 карбованців;
- 1 кг сала за 22-24 карбованці;
- 1 кг пшеничного борошна за 1,65-4,10 карбованця;
- фрукти за один кілограм коштували в середньому по 2-3 карбованці.
Влітку 1942 року було встановлено граничні ціни та інші види товарів. Але попри це, таке регулювання цін було утримати інфляцію, особливо у період війни. Тому багато магазинів у Кривому Розі в роки німецької окупації були змушені продавати товари за вищими цінами. За це німецька влада Кривого Рогу штрафувала. Зокрема, влітку 1942 року було оштрафовано власників таких закладів міста як:
- Федько, власника їдальні було оштрафовано на 20 марок;
- Дерев’янка, власника бляшаної майстерні було оштрафовано на 20 марок;
- Осінгерова, яка займалася продажем мазей, була оштрафована на 5 марок;
- Мегульову ,власницю перукарні було оштрафовано на 5 марок.
У разі подальшого продажу товарів за цінами вищими за встановлені, німецька влада закривала магазини.
Незважаючи на всі заборони та залякування криворіжців, німецьким окупантам не вдалося стабілізувати ситуацію з продуктами, оскільки довелося впроваджувати карткову систему.
Кооперативна система збуту у Кривому Розі
Восени 1941 року було проведено нараду серед представників волосних старшин, старост сіл та керівників громадських господарств. Головним питанням був розподіл продуктів харчування. На нараду всі одноголосно вирішили, що першими продукти харчування надходитимуть до німецьких солдатів, після населенню міста, а вже потім мешканців найближчих сіл. Тоді ж було ухвалено рішення про створення кооперативної системи збуту продуктів харчування. Робота системи полягала в тому, що жителі сіл мали здавати в кооператив усі залишки продуктів, які у них були, а після кооператив продавав їх за встановленими цінами. На території Кривого Рогу діяв такий кооператив. Називався він “Нове життя”. Кооператив з 1941року до 1942 року став цілою мережею магазинів. Крім цього, кооператив охопив інші сфери життя міста. Зокрема, на базі кооперативу було створено різні майстерні: художня, взуттєва, скульптурна та інші.
Пункти кооперативу з прийому продуктів перебували у різних частинах Кривого Рогу. Наприклад, влітку 1942 року державне постачання яєць та птахів здійснювали пункти, що знаходилися в районі Карнаватки, на Соцмісті, Нижній Антонівці, а також на Базарній площі.
Завдяки вдалому управлінню кооперативом та сприянню німецькій окупаційній владі “Нове життя” охоплювало не лише сферу збуту продуктів харчування, а й величезну сферу послуг у Кривому Розі. Під час німецької окупації у Кривому Розі був стабільний попит як на харчові продукти, так і на інші товари. Крім кооперативу “Нове життя” у роки німецької окупації у Кривому Розі працювали й інші магазини, організації та підприємства.
Матеріал статті був підготовлений на основі історичних нарисів “Кривий Ріг: лихоліття 1941-1945 роки” В. В. Стецкевич, В. О. Шайкан, Р. П. Шляхтич.
