У 21 столітті підприємство “АрселорМіттал Кривий Ріг”, яке в минулому столітті було “Криворіжсталлю” відоме на весь світ. Але криворіжці, живучи у промисловому центрі України, ніколи не замислювалися про історію створення одного з найуспішніших та найбільших металургійних підприємств. Історія будівництва промислового гіганта досить цікава. Далі на kryvyi-rih.one.
З чого все почалося?
Кривий Ріг з давніх-давен славився багатими покладами залізняку і величезним промисловим потенціалом. Кінець 19 століття та початок 20 століття були справжнім розквітом промислового потенціалу міста. Відкривалися копальні, будувалися підприємства, відкривалися шахти. Це все давало нові робочі місця. Кривий Ріг став перспективним місцем для роботи. Сюди приїжджали з різних куточків України і не лише.
Після Громадянської війни практично все було в руїнах. СРСР наприкінці 1920 років дуже сильно відставало у металургійній промисловості порівняно з іншими країнами. У 1920-1930-х роках практично весь метал привозили з-за кордону. Але в 1930 на 16 з’їзді ВКП(б) було прийнято рішення почати розвивати чорну і кольорову металургію. У СРСР почалася масштабна індустріалізація. На півдні СРСР у цей період почали зводити “Азовсталь” та “Запоріжсталь”. Але цих металургійних комбінатів було недостатньо. Тому у 1931 році головою Вищої ради народного господарства СРСР Орджонікідзе було підписано указ про створення на території Кривого Рогу металургійного заводу. Завод мали побудувати максимально швидко і до 1932 року вже здати в експлуатацію.
Як вибирали місце для майбутнього заводу?
Першим питанням перед будівництвом металургійного заводу в 1931 був вибір відповідного місця. Розглядали чотири промислові локації:
- На території сучасного Карачунівського водосховища;
- На Гданцівці на місці старого чавуно-ливарного заводу;
- Біля залізничної станції “Кривий Ріг” (сучасна станція Кривий Ріг-Західний);
- Біля залізничної станції “Червона”.
Найкращим місцем для майбутнього металургійного комбінату виявилось місце біля залізничної станції “Червона”.
Криворізький металургійний завод передбачалося побудувати як аналог заводу Уралу-Кузбасу, де уральська руда добре поєднувалася з кузнецьким вугіллям. А на “Криворіжсталі” передбачалося, що криворізька руда поєднуватиметься з донецьким вугіллям. Про це розповідали у документальному проекті “Сталева вісь”.
Будівництво заводу
Для будівництва металургійного гіганта була потрібна дуже велика кількість людей. Але їх не було, доводилося шукати та навчати працівників. Тому на початку 1930-х років почали працювати вербувальники. Люди приїжджали на будівництво “Криворіжсталі” з різних куточків СРСР. На будівельному майданчику металургійного заводу працювали не лише найманці, а й ув’язнені. Про це уряд СРСР дуже довго замовчував.
Будівництво було дуже важким і виснажливим, при цьому у радянських газетах освітлювали лише успіхи великого будівництва металургійного гіганта.
Якщо раніше завод хотіли збудувати за рік, то під час будівництва цей термін постійно переносився. Через це для криворіжців зробили штурмові суботники, в рамках яких кожен дорослий мешканець Кривого Рогу мав відпрацювати свій вихідний на будівництві металургійного заводу. Для них було організовано спеціальне технічне навчання.
Над розбивкою заводу та прив’язкою різних цехів до певної місцевості займався відомий геолог Едуард Фукс. У той час Фукс був заарештований у справі промпартії і на місце будівництва заводу його приводили під конвоєм.
Начальником будівництва та першим директором металургійного заводу був призначений друг Орджонікідзе – Весник Я. І.
У 1934 році на металургійному заводі запустили першу доменну піч. Не минуло й півроку з моменту запуску, як домна змогла виготовити рекордні 337 тонн чавуну, тоді як планувалося виробити всього 220 тонн чавуну.
До початку Другої світової війни на металургійному заводі встигли запустити ще три доменні печі, а також безсемерівський цех із двома конвертерами. Коли почалася війна, велику частину обладнання з металургійного заводу вивезли в безпечніше місце – Нижній Тагіл. У період німецької окупації з 1941 по 1944 рік завод був повністю зруйнований.
Повоєнне відновлення заводу
Кривий Ріг було звільнено від німецьких окупантів узимку 1944 року. Відразу після звільнення міста почалося активне відновлення заводу, оскільки нічого не вціліло, жоден цех, абсолютно все було в руїнах.Завод почали будувати практично з нуля. Однією з перших було відновлено кисневу станцію, ковальські, фасонно-ливарні та ремонтні цехи металургійного заводу.
У перші роки після війни на заводі виробляли деталі для різних кріплень, посуду, різні інструментів і навіть праски.
У 1948 році урядом було поставлено план на відновлення та запуск чотирьох доменних печей, трьох конверторів, мартенівського цеху, блюмінгу, чотирьох сортопрокатних станів, а також агломераційну фабрику. У 1949 році було відновлено першу доменну піч, яка дала перший повоєнний чавун. Доменний цех відновили повністю лише 1951 року. Тоді й народився новий завод “Криворіжсталь”.
Бурхливий розквіт
1950-1960-ті роки були часом активного будівництва та післявоєнного розвитку заводу. У цей період на заводі був введений в експлуатацію перший в СРСР безперервний двонитковий агрегат з безліччю автоматичних пристроїв. У 1957 році запрацював сучасний чотиринитковий автоматичний дротяний стан. Також на заводі розпочали гаряче пробування 35-тонного конвертера, який на той момент був найпотужнішим у всій Європі. Завдяки йому завод зміг виготовити першу сталь після Другої світової війни. У 1958 році був запущений блюмінг. “Криворіжсталь” стала найбільшим металургійним підприємством у країні з повним циклом.
У 1974 року на “Криворіжсталі” запустили в експлуатацію найпотужнішу на той час у світі дев’яту доменну піч. Її корисний об’єм становив 5 тисяч м3. Одночасно із девятою доменною піччю запрацювала ТЕЦ під номером 3.
