На території Кривого Рогу довгі десятиліття працює безліч промислових підприємств, у тому числі рудоуправлінь. Серед таких промислових об’єктів є старе Рудоуправління імені Рози Люксембург, історія якого розпочалася ще у далекому 19 столітті. Далі на kryvyi-rih.one.
Початок видобутку на руднику
Спочатку місцевість на якій почали добувати залізну руду у 1886 році називалася Олександрівським рудником, а вже після рудоуправління було названо на честь Рози Люксембург. Роботи на руднику у другій половині 20 століття розпочало брянське акціонерне товариство. Спочатку всі роботи з видобутку залізняку велися виключно відкритим способом. Вибухові роботи на кар’єрі здійснювалися без залучення будь-яких механічних процесів, всю роботу здійснювали виключно руки грабарів. На першому етапі відпрацювання Олександрівського рудника руда відпрацьовувалася кайлами і вантажилася на ручні ноші або в тачки. Після чого руду піднімали на поверхню. Там її складали до спеціальних штабелів або ж вивозили на найближчу залізничну станцію Пічугіно.
Після того як кар’єра стала глибшою на Олександрівському руднику почали використовувати підйомники з ухилом, який розміщувалися в бік. Підйом руди з глибокого кар’єру здійснювався з допомогою парової машини, і навіть з допомогою кінного барабана.
Аж до 1907 року рудоуправління вело лише розробку відкритим способом. Після цього почалася розробка шахтним способом. Під час рудоуправління почали працювати шахта “Ходинська”, ухилки №1 та шахта №5. З того часу рудоуправлінні вело одночасно відкритий видобуток у двох кар’єрах та закритий видобуток у трьох шахтах. Загалом на початку 20 століття на шахтах і кар’єрах старої Олександрівської копальні за рік видобувалося понад 103 тонни руди.
Період Першої Світової війни для старої Олександрівської копальні став руйнівним. Абсолютно всі кар’єри та шахти, які належали рудоуправлінню під час війни, були зруйновані та затоплені.
Рудник після Першої Світової війни
Лише у 1923 році на місці старого Олександрівського рудника рішенням Вищої ради народного господарства було створено новий рудник імені Червоної Гвардії. Спочатку він входив до складу Ленінського рудоуправління. Через два роки вдалося відновити стару шахту “Ходзінську”, якій дали найменування на честь Рози Люкмембург. До 1930 року на відновлених шахтах та кар’єрах вдалося видобувати по 600 тисяч тонн залізняку за рік. Відновлювальні роботи на руднику тривали. У 1930 році були повністю проведені стволи шахт “Комсомолка” та “Червоний гірник”, які були закладені у шахтних полях ухиле №1 та №5, які функціонували до Першої Світової війни. Також на базі розвіданих родовищ залізниці було відкрито ще один ствол шахти “Нова”, яка почала працювати лише у 1939 році. Це була дуже сучасна шахта на той час. “Нова” була оснащена найновішим гірським обладнанням та технікою. У цьому ж році рудник імені Червоної Гвардії було перейменовано на рудоуправління імені Рози Люксембург, яке початок числиться за тертом “Ленінруда”.
Незабаром, коли гірські роботи досягли глибини понад 500 метрів усі шахти, які належали до рудоуправління імені Рози Люксембург: “Нова”, “Комсомолка” та “Комсомолка-1” були непридатними. Тому для того, щоб забезпечити в майбутньому в шахтах підйом з більшої глибини, на руднику було проведено масштабну реконструкцію, яка закінчилася лише у 1965 році. Також у цей період було запущено в експлуатацію нову шахту “Гвардійську”.
У 21 столітті видобуток виробляється на глибині 1110 метрів і 1190 метрів. На підготовчій стадії знаходиться обрій 1270 метрів. Також на шахтах старовинної Олександрівської копальні проводиться поглиблення стволом та розробка горизонтів на шахті “Гвардійська” – 1430 метрів, на шахті “Нова” до 1590 метрів.
