Багато мешканців Кривого Рогу не уявляють свій день без фотографій. У 21 столітті люди фотографують практично все: роблять селфі, фотографують тварин, природу, їжу та інше. Любов до фотографії була у предків. Тільки за старих часів у Кривому Розі таку послугу надавав кваліфікований спеціаліст у спеціально відведеному місці – фотомайстерні. Такий заклад на початку 20 століття був і у Кривому Розі. Далі на kryvyi-rih.one.
Фотомайстер Кривого Рогу на початку 20 століття
На початку 20 століття у Кривому Розі працював фотомайстер Шмуль Якович Підгаєцький. На території Кривого Рогу він мав цілих два фотосалони. Обидва салони розташовувалися на головній вулиці Кривого Рогу – Поштовій. Тут фотомайстерні були у старих будинках – будинку Бухінника (сучасний перетин проспекту Поштового та вулиці Свято-Миколаївської) та у будинку Гольдштейна (на сучасному місці знаходиться нічний клуб “Гараж”). Шмуль Підгаєцький був талановитим фотографом. За свою діяльність він отримав золоту медаль на Лемезальській виставці, а також грошову премію, завдяки якій він і відкрив два фотосалони в Кривому Розі. У 1930-х роках фотомайстер Шмуль Підгаєцький виїхав із Кривого Рогу. Про це пишуть в історичній групі “Криворізька старовина”.
Як фотографували у Кривому Розі на початку 20 століття?
Як у 21 столітті так і за старих часів для фотографії була необхідна достатня кількість світла. Тому додаткове освітлення використовували спалах. Перші спалахи були схожі на металевий піддон із довгою ручкою, куди насипали магнієвий порошок та підпалювали. Це було дуже пожежонебезпечно і непрактично через дим і запах. Старовинні фотоапарати були дуже громіздкими і встановлювалися в основному на підлозі.
Крім спалаху для кращого освітлення використовували фотомайстерні зі скляною стелею. Така майстерня була й у Кривому Розі у фотографа Підгаєцького. Вона була на вулиці Поштовій.
Ціни на фотографії наприкінці 19 століття на початку 20 століття у Кривому Розі, в принципі, як і скрізь були не дешевими. Тому для багатьох криворожців це було дуже дороге задоволення та особлива подія у житті. На фотосесії у 20 столітті приходили цілими сім’ями та одягали найкращий ошатний одяг. Зазвичай до фотографів не було великих черг, записувалися наперед лише до відомих фотомайстрів.
На всіх старовинних фотографіях криворіжці не посміхаються. Вирази обличчя та пози тіла абсолютно нерухомі. Все це можна легко пояснити: час експозиції займав кілька хвилин, відповідно об’єкт, що фотографувався, повинен був залишатися нерухомим. Тому криворіжці за старих часів вибирали зручні пози. При цьому фотографи застосовували ще й додаткові засоби для максимальної нерухомості клієнта:
- зручне крісло з підлокітниками;
- тримачі для голови;
- інше.
Згодом час витримки скоротився, але при цьому все одно залишився досить великим. Тому криворіжці, як і раніше, не посміхалися на фото. Посмішку було важко тримати кілька хвилин, та й це призводило до змащування на фото. Тому у фотомайстернях минулого були встановлені головні три правила якісної фотографії:
- не розмовляти;
- не рухатись;
- не посміхатися.
Усі старовинні фотографії із криворізької майстерні досить гарної деталізації. Все це пояснюється технікою фотодруку. За старих часів розмір знімка відповідав розміру негативу. Паперовий знімок наклеюють на спеціальну картонну підкладку. Така підкладка надавала фотографіям жорсткості та захищала від пошкоджень. Картонна підкладка була просто невід’ємною частиною оформлення аж до 1920-х років.
Така картонна основа не просто захищала фотографію від пошкоджень, а й була у своєму роді інформаційним листом, оскільки на ній обов’язково вказували інформацію про фотографа, ательє, місце та час зйомки. Картонна підкладку за старих часів заповнювалася за певними правилами.
Також наприкінці 19 століття та на початку 20 століття у фотомайстернях існували основні стандарти на формати фотографій. Найпопулярнішими були візитні картки, розмір яких складав приблизно 5,5 х 9 сантиметрів, а також кабінетний портрет, розмір якого становив близько 11 х 16 сантиметрів.
