Волонтери – це українські герої, які не носять плащів. Ці люди роблять не менший внесок у перемогу, ніж захисники і захисниці на фронті. Юліана Березуцька – волонтерка і голова 39-ї жіночої сотні у Кривому Розі. Свою діяльність волонтерський штаб почав ще у 2014 році, коли тисячі криворіжців поїхали захищати Донбас. У військових, які зараз борються за свободу України, теж є багато потреб, які держава не може закрити, тому 39-та жіноча сотня долучилася до підтримки бійців. Далі на kryvyi-rih.one.
Про громадське об’єднання 39-жіночої сотні Кривого Рогу
Робота у волонтерському штабі завжди кипить: сюди постійно приходять родини, у яких близькі чоловіки відправляються на фронт або вже стоять на захисті нашої держави, а також приїжджають інші волонтери, щоб забрати гуманітарну допомогу для бійців на передовій. Юліана Березуцька, голова 39-ї жіночої сотні, розповіла, що назва штабу символічна, – приймають до лав волонтерів всіх, незалежно від статі. Наразі у штабі працює майже 20 людей, серед яких також є чоловіки. У кожної волонтерки у штабі є військові серед родичів, а також на фронт пішли деякі дівчата із організації.
За словами Юліани, кожен волонтер у штабі самостійно визначає напрямок, у якому хоче допомогати, адже все робиться на безоплатній основі. Голова організації розказує, що відмовити хлопцям і дівчатам на передовій неможливо, тому що бачиш, як їм необхідна поміч. Очі бійців повні вдячності за те, що вони отримують у штабі, тому за 8 років існування 39-та сотня стала вже великою родиною, де раді підтримати кожного.
Жінки та чоловіки у організації працюють самовідданно, майже кожного дня знаходять вільну хвилину, щоб приїхати і допомогти. Коли ситуація на фронті була менш напруженою, штаб також займався волонтерством у лікарнях та пологових будинках Кривого Рогу. Завдяки Асоціації медичної благодійної допомоги Франція-Україна та Diana Dols волонтери і волонтерки 39-ї жіночої сотні подарували одній із криворізьких дитячих лікарень 8 тон медичних меблів. А під час всесвітньої пандемії коронавірусу штаб допомагав лікарням захисним приладдям: масками, рукавичками, бахілами.
Юліана Березуцька про життя до та після війни
Основною роботою Юліани є посада менеджера у сфері працевлаштування – жінка співпрацює із великими світовими компаніями. Волонтерка і менеджерка, а за сумісництвом мама двох хлопців, Юліана дивом встигає усюди. Жінка працює віддалено, тому не втрачає можливості у вільний час поволонтерити.
Для дітей Юліани штаб 39-ї жіночої сотні став другою домівкою, старшого сина жінка приносила сюди, коли він був ще зовсім маленьким. Волонтерка із посмішкою розповідає, що зараз материнство можно порівняти із коміксами про супергероїв, які можуть все. Так як школи і дитсадки не працюють, для своїх синів Юліана і вчителька, і лікарка, і перукарка, і, навіть, особистий спортивний тренер. Її хлопці до війни займалися боротьбою, але їх наставник пішов воювати, тому за правильністю виконання вправ зараз слідкує Юліана.
Жінка розповідає, що знайомі зі штабу криворізької тероборони попереджали її про небезпеку і просили виїхати із міста разом із дітьми. Юліана їхати не хотіла, бо відчувала, що потрібна у Кривому Розі, і думала відправити дітей за кордон разом зі своєю мамою, але і вона не погодилася. Родина Березуцьких залишається у рідному Криворіжжі і продовжує щоденно працювати на перемогу.
