Перші дні війни в Україні для всіх асоціюються з панікою, нерозумінням, що буде далі і як краще допомогти собі і своїй родині у цій ситуації. Криворізькі волонтери відчували ті ж самі емоції, але їм вдалося дуже швидко організувати потужну підтримку захисникам, містянам та переселенцям. Зараз робота волонтерського штабу “Кривий Ріг” злагоджена і чітка, однак хаос першого дня повномасштабного вторгнення неможливо забути. Криворізькі волонтери розповіли свою історію війни та у чому полягає їх головне завдання. Далі на kryvyi-rih.one.
Як все починалось?
24 лютого у штаб територіальної оборони Криворіжжя вишикувалася черга з десятків містян, які були готові захищати кордони рідного міста від ворога. Волонтери із “39-ї жіночої сотні самооборони Майдану” теж не залишилися осторонь, адже точно знали, чим можуть допомогти, – вони споряджали земляків на фронт ще у 2014. Учасник організації, волонтер та активіст, Олег Сампір пригадує, що намагалися відразу забезпечити бійців усім необхідним: теплим одягом, взуттям, бронежилетами, тепловізорами та їжею. Просто на вулиці для захисників готували гарячий чай із печивом.
Олег Сампір розповідає, що криворожанки зі штабу у перші тижні війни зробили для захисників міста так багато, що їм могли б позаздрити навіть чоловіки. Робота кипіла майже 24/7, часто не зупинялася вона навіть і вночі. Волонтери отримали можливість від підприємця безоплатно використовувати приміщення навпроти штабу, адже на складі місця для речей та продуктів майже не залишилося ще на початку березня. Звісно, у цьому є величезна заслуга криворіжців, які швидко об’єдналися і везли туди все необхідне.
У квітні небайдужі криворіжці вирішили офіційно зареєструвати свою діяльність і назвали організацію “Волонтерський штаб Кривий Ріг”.
Дружня команда штабу “Кривий Ріг”
Членами команди штабу є не лише корінні жителі Криворіжжя, але й переселенці, які після переїзду знайшли себе у волонтерській діяльності. Наприклад, Лариса разом із сином приїхала до Кривого Рогу із Лисичанська і у штабі з жерстяних бляшанок та гофрованого картону робить окопні свічки. В одну баночку входить приблизно 250 грамм воску або парафіну, а горить окопна свічка не менше 4-х годин.
Колега Лариси Вікторія переїхала із Бахмуту. Жінка вирішила шити подушки для захисників та переселенців, адже комфортний сон у такий час потрібен всім. До того ж, більшість людей тікали від обстрілів із мінімумом речей. У своїх соцмережах Вікторія просить приносити до штабу тканину, яка вже не потрібна, щоб із неї пошити подушки та білизну. Принести матеріали можна за адресою проспект Поштовий, 51.
Працюють у штабі “Кривий Ріг” і криворіжці. Яні Слобідській у перший тиждень війни зателефонував друг і попросив допомогти на волонтерському складі. Яна не відмовила і почала розбирати, видавати. Черги з переселенців у перші дні війни були довжелезні, у кожного був свій запит, який треба було якомога швидше задовольняти.
Ірина Білка, мешканка Кривого Рогу, у березні почала із плетіння сіток у штабі, а потім це місце стало її другою роботою. Тут вона виготовляє білизну, окопні свічки та смаколики для військових.