Криворіжжя є промисловим центром України, але водночас містом із сумною екологічною ситуацією. Десятки шахт та індустріальних підприємств щорічно викидають в атмосферу тонни шкідливих відходів, тому дуже важливо піклуватися про природу міста, створити і берегти зелений шар. Кривий Ріг має великий природний, історико-культурний та туристичний потенціал, тут є багато відомих, красивих парків. На жаль, старий парк “Веселі Терни”, який колись був частиною великого маєтку криворізького поміщика Миколи Харіна, занедбаний. Проте це місце все одно залишається одним із найбільш мальовничих у Кривому Розі і має свою загадкову історію. Ким був насправді Микола Харін та чим запам’яталася його величезна садиба? Далі на kryvyi-rih.one.
Що варто знати про криворізького поміщика
Харін Микола Платонович був відставним генералом російської армії і вважався одним із найбагатших поміщиків Російської Імперії після Першої світової війни. Дружина Харіна Олександра теж зробила великий внесок у розвиток міста і стала засновницею рудників на півночі Криворіжжя. На жаль, її життя обірвалося трагічно. У парку, який був у власності Харіних, був мавпячий розплідник і жінка ніколи не знаходила спільної мови з його жителями і боялася їх. Одного разу Олександра вирішила прогулятися власним парком, аж раптом побачила мавпу, що якимось чином втекла з вольєру. Дружина поміщика так злякалася, що почала тікати від тварини і випадково впала з мосту у річку Саксагань, де і потонула.
За даними дослідників, маєток Харіна був побудований у 80-х роках 19-го століття. Це був справді вишуканий і заможний маєток, який навіть після стількох років все одно може вразити і зачарувати.
Яким був маєток Харіна?
Будинок, у якому жила родина криворізьких поміщиків, мала яскраві ознаки стилю класицизм. До палацу Харіна прилягав великий парк, який був створений у традиціях англійського садово-паркового мистецтва. За чагарниками, газонами, квітами і деревами, які росли у парку, доглядали садівники. Маєток возвеличувався біля берегів річки Саксагань і був побудований на гроші, які Микола Платонович отримував із власної залізної копальні. Доглядав за палацом та прилеглою територією обслуговуючий персонал, який теж жив просто біля будинку поміщика у спеціально відведених приміщеннях. Також на території маєтку розташовувалися водяний млин, цегельня та майстерні – про це пишуть на сайті “Історія Кривого Рогу”.
Микола Харін любив тварин і у своєму маєтку розводив шимпанзе, племінних коней на кінному заводі, а просто у його будинку на другому поверсі був великий акваріум з рибами, яких наздогнала сумна доля, – з них махновці, які панували у палаці з 1906 по 1917 рік, варили уху. Вони ж, коли вирішили якось зігрітися в маєтку, ненароком спалили панський будинок і зруйнували один із мостів.
Після революції у 1917 році за казковим маєтком вже ніхто не доглядав і він поступово почав втрачати свої фарби, якими міг би приваблювати криворіжців ще багато років. Роки Другої світової війни теж тільки погіршили стан території парку – там вирубили чимало дерев. А у 1950-х роках внаслідок технічних проблем на одному із водосховищ багато дубів загинули у воді, лише деякі, найстаріші, змогли вціліти. Ходять чутки, що дуби, які залишилися, “пам’ятають” навіть козаків Богдана Хмельницького у 1648 році.
У 1974 року територія маєтку і парку взята під охорону, об’єкту обіцяли надати статус заповідника, але цього не відбулося. Землями парку опікуються школярі та небайдужі криворіжці, а також інформацію про історію цього унікального об’єкту збирають працівники Криворізького краєзнавчого музею. Численні туристичні маршрути для гостей міста не оминають увагою історію колишньої садиби Харіна.
