Завод «Комуніст» (Криворізький завод гірничого машинобудування) — один із найважливіших індустріальних гігантів Кривого Рогу 20 століття. Його історія нерозривно пов’язана з розквітом машинобудівної галузі міста, яка обслуговувала гірничо-металургійний комплекс регіону. Заснований ще за радянських часів, завод спеціалізувався на виготовленні машин і обладнання для шахт і кар’єрів: дробарок, конвеєрів, підіймальних механізмів. Продукція підприємства експортувалася до країн СРСР і за його межі, а сам «Комуніст» став одним із символів трудової слави Криворіжжя. Далі на kryvyi-rih.one.
Як народжувався завод «Комуніст»? Перші кроки на виробничій мапі
Перші розробки залізної руди у Кривому Розі почалися у 1881 році, Товариством криворізьких залізних руд, заснованим відомим меценатом Олександром Полем.
Однак видобувачі стикалися з низьким вмістом руди в породах (близько 42%) і дорожнечею її перевезення. Тоді у 1890 році було ухвалено рішення побудувати неподалік завод з виплавки ливарного чавуну. З цією метою Олександр Поль купив землю в Гданцівці.
Однак завод побудували вже у 1892 році після смерті Поля, тоді ж і розпочалася історія заводу «Комуніст», збудований завдяки Олександру Полю та Мартіну Шимановському. Він виробляв чавун та будівельні вироби й був одним із центрів індустріалізації регіону. Після руйнувань у роки Громадянської війни, у 1923 році на його базі створили Центральні механічні майстерні, які з 1930 року перетворилися на механічний завод, а у жовтні 1937 року — отримали назву Криворізького заводу гірничого устаткування імені газети «Комуніст». Уже тоді завод вперше у СРСР виробляв вітчизняну гірничу техніку — перфоратори, скрепери, бурові машини тощо.
У серпні 1941 року, під загрозою окупації, завод був евакуйований до Магнітогорська, забезпечивши виробництво стратегічно важливих механізмів для фронту. Після звільнення Кривого Рогу у лютому 1944 року розпочали відновлення виробництва, вже у березні завод відновив роботу, а до травня випустив перші машини ПМЛ‑4 для підіймання руди. Внесок у воєнну перемогу був відзначений: понад 400 працівників пішли на фронт і понад 100 загинули — на їх честь у 1985 році встановили монумент: чотири металеві стели з іменами та датами.
З кінця 1950-х до початку 1970-х років «Комуніст» переживає масштабну модернізацію. У 1959–1960 роках налагоджено випуск бурової установки НКР‑100, що експонувався на Лейпцизькій ярмарці й експортувався у Брно та Салоніки. У 1962–1972 роках відбувається велика технічна реконструкція: збудовано тепловий цех у 1970 році, запроваджено ЧПУ, електрогідравлічне очищення лиття й електроімпульсну обробку. Це дозволило забезпечити постачання продукції більш ніж у 27 країн: від Казахстану до Ірану, Японії та США.
Соціальна інфраструктура підприємства також зростала: для працівників діяли Палац культури, парк, турбаза, власна газета «Криворізький машинобудівник». Завод демонстрував приклад високого технічного рівня і якісних промислових стандартів.
У 1993 році завод перейшов на орендні відносини, став «КЗГМ», а з 1998 року — відкритим акціонерним товариством «Криворіжміськмаш». Однак ухил у ринкову економіку виявився складним: падіння попиту, фінансові труднощі й кризи призвели до скорочення виробництва. У 1984 році виготовили 60 бурильних установок, а у 2008 році — лише 3. Зрештою, у 2009 році почалася процедура банкрутства, а у 2013 році підприємство повністю припинило діяльність — приміщення занепали, обладнання розібрали, метал вивезли.
Реформи й трансформації: шлях через приватизацію до сучасного обличчя
Сучасна територія заводу — занедбана зона, де розібрані цехи й порожні корпуси нагадують про велич минулого. Проте культурна спадщина збереглася. У 2016 році огорожу з ливарним оздобленням та ліхтарями заводу внесли до списку історичних ареалів міста. Саме ці елементи — символи неокласичного стилю 1950-х років становлять цінність культурної інфраструктури Кривого Рогу.
Завод «Комуніст» — це віхова історія криворізького машинобудування: від чавуноливарного заводу 1892 року до інноваційного виробника гірничої техніки, який постачав продукцію по всьому світу. Його доля відображає складний шлях української промисловості: індустріалізація, війна, відбудова, розквіт, занепад і залишена історична спадщина. Хоча корпуси заводу занепали, пам’ять про нього жива — і його архітектурні та промислові залишки продовжують нагадувати про славне минуле та можливості відродження Кривого Рогу.
Роль підприємства в розвитку міста
Завод «Комуніст» відіграв ключову роль у розвитку Кривого Рогу як великого індустріального центру. Заснований у 1923 році, він трансформувався з невеликих ремонтних майстерень у провідне підприємство гірничорудного машинобудування, ставши першим у СРСР виробником бурової та навантажувальної техніки для гірничої галузі. Завод не лише забезпечував потреби промисловості, а й мав вагомий соціальний вплив: створював робочі місця, сприяв будівництву житла, шкіл і транспорту, підтримував локальну інфраструктуру. У повоєнні роки «Комуніст» активно відновлювався та модернізувався, ставши символом трудової доблесті міста. У 1960-х роках він входив до трійки підприємств, які найбільше вкладалися в доброустрій Кривого Рогу. Хоча у 2013 році завод був офіційно визнаний банкрутом, його історична й економічна спадщина й досі є невіддільною частиною міської ідентичності та промислової слави регіону.
Стан та перспективи «Комуніста» у сучасному Кривому Розі
Після банкрутства у 2013 році колись потужне підприємство «Комуніст», перетворене на Криворізький завод гірничого машинобудування, залишилось у стані повної руїни: напівзруйновані цехи, порізані на метал конструкції, об’єкт давно покинутий і не експлуатується. Сучасний Кривий Ріг спостерігає, як промислові гіганти з минулого поступово занепадають: заводські будівлі стоять пусткою, втрачено обладнання, територія занедбана.
Перспективи відродження підприємства мінімальні: його не відновлюють, а ділянка може бути продана або реконструйована для інших цілей, хоча поки що залишається пам’яттю про індустріальну епоху міста. Неможливість відновлення заводу символізує поступове зниження ролі машинобудування на тлі домінування гірничорудної галузі, що становить ядро економіки регіону, але також демонструє виклик збереження промислової спадщини у сучасному містобудівному контексті.
Упродовж десятиліть завод «Комуніст» був символом трудової доблесті Кривого Рогу, забезпечуючи роботою тисячі мешканців і виготовляючи техніку, яка використовувалася на промислових підприємствах по всьому СРСР. Його продукція вирізнялася надійністю, а сам завод був осередком технічного прогресу. Однак значення «Комуніста» як індустріального серця міста зберігається у колективній пам’яті.
Ключові слова: Криворізький завод гірничого машинобудування, Комуніст
Джерела: